Організація наци-скінхедів, створена в Москві в 1998 р.
Лідери - головним ідеологом та обличчям організації був Семен Токмаков - “Бус” (уродженець міста Рибінськ в Ярославській області, закінчив Московський лісовий університет).
Ідеологія - неонацизм, расизм, радикальний націоналізм, неоязичництво. Про погляди членів банди яскраво свідчить те, що було записано в її “Маніфесті” (це одна з небагатьох скін-груп в Москві та в усій РФ яка мала свою “програму”): “Ми благородного, аристократичного походження - є представниками виключно більш високої арійської раси. Ми народжені скоріше наказувати аніж знаходитися у підпорядкуванні інших. Займатися шкідливими ремеслами мають раби. Громадяни повинні вчитися, слухатися наставників та вміти підкорювати ворогів”.
Чисельність - на піку своєї діяльності нараховувала бл. 100 активних “бійців” та певну групу підтримки.
Діяльність - на початку своєї діяльності в 1998 р. РМ займалася переважно пропагуванням своїх ідей. Вона однією з перших в середовищі московських скінхедів почала навіть поширювати різні листівки, в яких закликала молодь до активних дій против “ворогів арійської раси”. Першим інцидентом, який “прославив” групу став напад на чорношкірого американського громадянина Вільяма Джефферсона. Це побиття могло залишитися б не поміченим як би не те, що жертва була охоронцем американского посольства в Москві. Лідер банди С. Токмаков, який також брав участь у цьому нападі, вирішив попіартися і навіть дав інтерв'ю журналістам. Він заявив, що “негри являють собою зло і їх треба піддавати спеціальній програмі евтаназії”. Так як назрівав міжнародний скандал російські правоохоронні органи вже через два дні заарештували С. Токмакова, але намагалися переконувати, що здійснений ним та його прихильниками злочин не мав жодних расистських мотивів. Однак їх все ж таки довелося побачити.
Суд над С. Токмаковим тривав з 9.09.1998 до 27.09.1999 р. За цей рік сам Токмаков та його організація стали своєрідними “зірками” в середовищі російських ультраправих, в першу чергу серед бритоголових. Щоб підтримати свого новоявленого кумира до Москви почали приїздити скінхеди навіть з інших російських міст, де цей рух перебував ще тільки в стадії зародження. Вони активно брали участь в акціях протесту, які часто проходили поблизу американського посольства. В грудні 1998 р. ультраправі, серед яких була велика доля наци-скінів, настільки знахабніли, що влаштували марш центральними районами столиці під гаслом “Россия для Русских, Москва для москвичей!”
С. Токмаков
На суді Токмаков однак намагався явно уникнути суворого покарання і викручувався як міг. Він пояснював напад на американця тим, що у нього самого був поганий настрій, а жертва якимось чином заділа одного з його товаришів. Дійшло до того, що він заявив: "У мене немає ворожого ставлення до іншої раси або національності. Зараз я сиджу в інтернаціональній камері і усі ми чудово ладимо". Соратники ж Токмакова не дрімали і розгорнули справжню пропагандистську кампанію на його підтримку, волаючи, що влада почала переслідування патріотів. Поширювалося багато листівок на його захист. В них постраждалого американця намагалися дискредитувати за допомогою звинувачень в самих різних гріхах. В одних листівках його називали наркоділером, в інших шпигуном та звичайним крадієм. Стверджувалося, що Джефферсон сам напав на “невинних” скінхедів, або що він був гомосексуалістом та робив Токмакову непристойні пропозиції. Ультраправі створювали казку за казкою, щоб скласти уявлення яким поганим був постраждалий американец, а яким патріотом був підсудний. Подібні абсурдні версії друкувалися навіть у виданнях Ліберально-демократичної партії В. Жиріновського. Невідомо який вплив на суд мали ці казки, але вирок Токмакову виявився досить м'яким. У вересні 1999 р. його засудили на 3 роки, але звільнили по амністії.
Після завершення судової епопеї в історії РМ відбувся корінний перелом. С. Токмаков оголосив про те, що його група, яка на той час зросла чисельно, вливається в лави Народної національної партії (ННП). Це була така собі суперпатріотична організація, ідеї якої багато в чому співпадали з тим, до чого закликала РМ. На таке рішення Токмакова явно вплинуло те, що ще перебуваючи в слідчому ізоляторі він познайомився з лідером ННП Івановим-Сухаревським. Його також звинувачували у розпалюванні національної та расової ворожнечі, що їх дуже зблизило. Газета ННП "Я - русский" одразу видала декілька спільних заяв нових соратників. Токмаков очолив молодіжне крило ННП. Ця партія тоді активно вербувала наци-скінхедів до своїх лав. Окрім РМ вона залучила до себе, зокрема, частину активних членів "Московського скінлегіона" та інших дрібних банд. Молодь була потрібна ННП і як пробивна сила, яка на мітингах могла наваляти ідеологічним конкурентам так і як потенціал для подальшого розвитку.
Токмаков почав активне зростання в лавах ННП. В газеті "Я - русский" він вів молодіжну рубрику під назвою "Російська мета", cтав замом самого Іванова-Сухаревського та навіть був включений до виборчого списку праворадикального руху "Спас" на виборах до Думи. Однак суд скасував його участь у виборах і про думське крісло Токмакову довелося забути. Його бійці навіть в ННП нагадували про себе різними нападами і бійками. Так, 28.06.2000 р. на півночі Москви відбулося зіткнення групи скінхедів з міліцією. В цьому інциденті проявив себе і Токмаков в результаті чого потрапив під арешт. Фактично Токмакова можна назвати одним з перших "публічних скінхедів" в РФ. Він та його організація відіграли певну роль у зростанні популярності ідей наци-скінхедів в в країні. До речі саме з приходом до влади Путіна кількість скінхедів по всій країні почала стрімко зростати як і їх активність та агресія.
Район діяльності - Москва.
Озброєння - різні підручні знаряддя від молотків і до бейсбольних біт.
Внутрішні контакти - до нападу на американского громадянина Джефферсона РМ була лише однією з кількох груп скінхедів в Москві, але після нападу вона стала дуже популярною. Ій вдалося налагодити контакти з різноманітними групами наци-скінхедів як в Москві так і в інших містах. Вже приєднавшись до ННП С. Токмаков почав активно налагоджувати зв`язки з різноманітними неонацистськими організацями.
Шнирельман В. “Порог толерантности: идеология и практика нового расизма”
Лихачев В., Прибыловский В. “Нацизм в России”
Тарасов А. “Наци-скины в современной России”
Смолеев А. А. “Русское националистическое движение конца ХХ века”
Комментариев нет:
Отправить комментарий