"НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТИЧНЕ ТОВАРИСТВО" (НСТ)

Неонацистська організація, яка існувала в РФ в 2004-2010 рр.

Лідери - засновником НСТ був праворадикальний політик Дмитро Румянцев (перед заснуванням власного руху він встиг побувати в “Російській національній єдності” та “Слов'янському союзі”). Також в керівництві в різні часи виділялися Сергій Коротких (“Малюта”), Максим Базилєв (“Адольф”) та Лев Молотков.

Ідеологія - неонацизм, расизм, радикальний націоналізм. Засновник організації так коротко пояснював головні її ідеї: “Ідеологія - як у гітлерівській Німеччині, але без антисемітизму”. Головною своєю метою НСТ вважало побудову в Росії справді “російської національної держави”. Себе товариство вважало своєрідним унікальним “авангардом”, який покликаний будувати цю державу на основі ідей націонал-соціалізму. На вебсайті НСТ зазначалося: “Ми - націонал-соціалісти, зневажаємо цей світ. Наша мета - створення націонал-соціалістичної держави. Ми можемо, коли захочемо, увійти в рване правове поле Ерефії…але вийдемо одразу ж коли виконаємо свою задачу. Існує єдине право - право сильного”.

Чисельність - точну кількість членів НСТ оцінити важко. Вірогідно вона налічувала декілька сотень активних членів та декілька тисяч прихильників. Організація з самого початку свого створення почала активну кампанію по створенню своїх філій по всій Росії. Замахнулися нові “націонал-соціалісти” і на зарубіжжя. Одна з перших закордонних філій була відкрита у Мінську. При цьому вони досить активно вихваляли режим О. Лукашенка, заявляючи, що “Білорусія - це не націонал-соціалістична держава, але великий крок в цей бік”.

Діяльність - самі члени НСТ називали датою його заснування 12.01.2004 р. Тоді група колишніх членів праворадикальної “Російської національної єдності” та активісти різних московських банд наци-скінхедів зібралися и проголосили створення нової організації. Першою публічною акцією, в якій брали участь члени НСТ вважається передача 12.06.2004 р. в посольство Чехії підписів на підтримку затриманого в Празі за пропаганду неонацистських ідей вокаліста музичної групи “Коловрат” Дениса Герасимова.

Найбільш помітною фігурою на початковому етапі існування НСТ був Д. Румянцев. На нову організацію у нього були великі плани. Він вирішив не повторювати багатьох помилок РНЄ та інших подібних організацій, діяти легально та поступово завойовувати популярність в російському суспільстві, і в першу чергу серед молоді. Однак вже тоді керівництво НСТ не виключало силових дій для того, щоб досягти омріяної мети - влади. Тут вони явно намагалися копіювати свого кумира А. Гітлера та його партію, яка поєднувала легальні форми боротьби за владу з нелегальними. Д. Румянцев вже пізніше заявляв: “Згідно з нашими прогнозами, в Росії приблизно з 2008 по 2012 р. мала б відбутися “помаранчева революція”... Офіційна влада була б паралізована, хоча б у Москві трапилася ситуація безвладдя - як в жовтні 1993 р. І тоді НСТ мало б перехопити ініціативу шляхом жорсткого силового впливу на лідерів опозиції”.

Д. Румянцев

НСТ активно здійснювало пропаганду своїх ідей. Для цього, особливо в 2004-2008 рр., випускалися газети та журнали “Русская воля” та “Корпус”. Усі вони потім були заборонені і визнані екстремістськими. Активно працював вебсайт організації, який з часом також було заблоковано.

На початковому етапі Д. Румянцев ще мріяв протягнути свою організацію у владні структури, хоча б на місцевому рівні. НСТ намагалося проштовхнути своїх кандидатів у місцеві органи влади у Москві і Підмосков'ї але зазнало фіаско. Що цікаво товариство у передвиборчій кампанії та на різних акціях активно використовувало неонацистську риторику та нацистську символіку і жодних претензій з боку правоохоронних структур довгий час не мало.

Поряд з суто політично-пропагандистською діяльністю НСТ мало ще один бік, який спочатку не досить і приховувало. Це культ сили, який активно формувався серед його членів. Багато активістів організації пройшли курс фізичної та військової підготовки до майбутньої “расової війни”. В Підмосков`ї навіть була створена своєрідна база, де здійснювалися тренування з єдиноборств, ножового бою, стрільби з різних видів зброї тощо. Члени НСТ ще охоче спілкувалися з журналістами, демонструючи свої бойові якості та вихваляючись своєю “ідейністю”. В 2006 р. про них навіть показали сюжет на одному з центральних каналів російського телебачення - НТВ.

З самого початку НСТ почало формуватися як об'єднання автономних груп. Сам Д. Румянцев так це пояснював: “Ми прийняли рішення про створення життєздатних бойових націонал-соціалістичних осередків, які здійснюють контакт між собою, але досить автономних”. Це стало фатальним для організації, тому що деякі осередки далі пропаганди своїх ідей та військово-спортивних тренувань не пішли, а деякі перетворилися на банди справжніх вбивць.

Що цікаво НСТ з 2006 р. отримало собі спонсора, що було великою рідкістю серед неонацистських груп в РФ. Ним став бізнесмен Максим Грицай, який фінансував і пропагандистський сектор товариства і його тренування. Досить цікавий персонаж, причетний до діяльності різних політичних організацій (він був і лідером Російської партії соціального розвитку і “російської патріотичної партії” “Російське суспільство” і президентом Загальноросійської організації інвалідів “Факел”). Що дуже вже цікаво брат М. Грицая був досить високопосадовим співробітником по боротьбі з екстремізмом в ФСБ. Це призвело до появи гіпотези про те, що цей бізнесмен був приставлений до НСТ спецслужбами з метою контролю над цим зростаючим рухом.

М. Грицай

Поява нових амбітних членів в НСТ призвела до розколів в її середовищі. Перший стався в 2007 р., коли організацію залишив Сергій Коротких і значна кількість рядових членів. Причиною став його конфлікт з Д. Румянцевим. Останній звинуватив С. Кротких в тому, що він нібито привласнив частину коштів, що вливалися в товариство, та досить тісно спілкувався з лідером іншої неонацистської групи “Формат-18” Максимом Марцинкевичем. С. Коротких намагався продовжити свій особливий шлях в товаристві і навіть оголосив про заснування окремого осередку під назвою НСТ-Варяг, однак проіснувало воно недового і нічим особливим не відзначилося.

С. Коротких

Також в 2007 р. в НСТ почалися серйозні розбіжності щодо подальших дій. Спроби легальним шляхом потрапити до владних структур провалилися і деякі лідери почали говорити про перехід до насильства. Після самоусунення С. Коротких в товаристві помітну роль почав відігравати Максим Базилєв (“Адольф”). Він став головним критиком прихильника більш поміркованих дій Д. Румянцева. Останній пізніше згадував: “По-моєму Макс просто перестав адекватно сприймати реальність. Кричав: давайте завалимо цю владу трупами. Нібито якщо усі ультраправі вийдуть на вулиці почнуться хаос та безвладдя. Схоже він не уявляв сили державної машини”.

М. Базилєв

В квітні 2008 р. група найрадикальніших членів НСТ зібралася на нараду в районі метро “вулиця Подбєльського”. Тут “Адольф” заявив відкрито, що політичні проекти організації не дали результатів і відверто закликав до насильства і політичних вбивств з метою таким чином вплинути на владу та мобілізувати правих радикалів. Пізніше було з'ясовано, що перші вбивства прихильники М. Базилєва почали здійснювати вже з осені 2007 р. Д. Румянцев, явно побоюючись того, куди повернула значна частина активістів НСТ, в кінці квітня 2008 р. оголосив про його розпуск. Однак на цьому історія НСТ не була завершена. У “Адольфа” свербіли руки, він хотів активних дій і разом з Львом Молотковим (колишній член “Російської національної єдності” він вступив до НСТ тільки в 2007 р.) вони створили свій осередок в Москві. Він отримав назву “НСТ-Північ”. Саме ця група, яку ще охрестили “Бандою Молоткова” і здійснила більшість кривавих злочинів, які і “прославили” усе НСТ.

Сам Л. Молотков ще на початку січня оголосив наступаючий рік “роком білого терору”. І цей терор дійсно розпочався. Хоча сам він “підстрахував” себе лише заликом до вбивств, а не участю в них. Пізніше на суді над НСТ-Північ було визнано, що особисто Л. Молотков не брав участь в нападах.

Група почала активно поповнюватися молодими правими радикалами серед яких були і скінхеди. Найбільш помітними серед них були: бритоголовий Владислав Тамамшев, Микола Михайлов, Віктор Аполлонов, Сергій Свірідов, Дмитро Чечкін (з Митіщ), Віктор Вахромов (лідер банди скінхедів в місті Павлово), Євген Чалков (робітник на заводі і соратник Вахромова по банді), Сергій Юров (був дезертиром, якого розшукували правоохоронні органи), Леонід Рудик (студент з Підмосков`я), Костянтин Нікіфоренко (студент Університету харчової промисловості), Сергій Голубєв (єдиний школяр в групі, якому на момент приєднання до неї було 17 років) і єдина в НСВ-Північ дівчина Василиса Ковальова, яка була студенткою Московського державного університету. Компанія підібралася різношерстна від відвертих головорізів-бритоголових до студентів престижних вищих навчальних закладів.

В. Тамамшев

Банда почала діяти дуже активно, нібито виконуючи певний “план” по “ліквідації” чужинців-неслов'ян. Вже на суді було повідомлено, що протягом лютого-липня 2008 р. вищеназвані члени НСТ-Північ здійснили більше 50-ти нападів на людей “неслов`янської зовнішності”. Ці напади призвели до загибелі 27-ми людей. Серед жертв виявилися і свої соратники, яких було звинувачено у зраді (зокрема не поталанило Миколі Мельнику, якого свої ж “націонал-соціалісти” вбили 18.07.2008 р. Сам момент вбивства і розчленування жертви під музику “націонал-соціалісти” записали на відео, щоб, як потім зізналися на суді, зробити своєрідний “посібник для вбивць”).

Досить довго члени банди почували себе безкарними. Однак вони дуже дбали про свою безпеку часто змінюючи місця проживання, мігруючі по Москві та Московській області. Не гребували вони і криміналом, намагаючись поповнити “касу організації”. Здійснювали напади на торгівельні точки та навіть поштові відділення (зокрема в результаті набігу на пошту в місті Олександрові вони захопили аж 30 тисяч рублів). Кількість вбивств в Москві та області вихідців з Кавказу та Середньої Азії стрімко зростала. Правоохоронні органи вийшли на банду під час розслідування вбивства 2-х громадян Узбекистану, здійсненого 6.05.2008 р. Тоді поблизу станції метро ВДНГ група бритоголових здійснила напад на двірників і орудуючи залізними прутами і ножами вбила їх. 22.07.2008 р. в цій справі було затримано групу членів НСТ-Північ у складі В. Тамамшева, Л. Молоткова, К. Нікіфоренко та С. Юрова. Квартиру, в якій вони переховувалися брали штурмом декілька десятків співробітників різних правоохоронних структур, включно з ФСБ. Незважаючи на це члени банди навіть намагалися чинити опір. Зокрема Тамамшев завдав кілька важких ножових поранень співробітнику ФСБ. На цій квартирі були виявлено саморобні бомби та детонатори. Виявилося, що банда планувала не просто кошмарити “расово неповноцінних” азіатів, а вийти на інший рівень. С. Юров визнав, що “Адольф”-Базилєв задумав здійснити підрив електростанції в Сергієвому Посаді.

Взагалі заарештовані досить охоче почали розповідати про свою “героїчну расову війну”, хоча на суді намагалися довести, що правоохоронці прагнуть навісити на них купу нерозкритих справ. Зокрема, В. Тамамшев визнав свою особисту причетність до вбивства антифашиста Олексія Крилова, здійсненого 16.03.2008 р. В цей день група бритоголових затіяла бійку з учасниками панк-концерту. Тамамшев завдав Крилову 30 ножових поранень.

О. Крилов

До вересня 2008 р. вдалося заарештувати актив з 13-ти членів організації. Під час операцій по затримці постраждали ще 2 співробітників ФСБ. Один був поранений в серпні 2008 р. з автоматичної зброї, а другий отримав 5 вогнепальних поранень 9.09.2008 р. під час спроби затримки ще одного активіста НСВ-Північ Сергія Маршакова. Він поранив офіцера та намагався втекти. Пригаючи з вікна своє квартири він зламав ноги і одразу був заарештований.

В січні 2011 р. перед судом постали усі 13 затриманих членів НСТ-Північ. Суд над ними тривав до 12.07.2011 р., коли було виголошено вирок. Усю групу було звинувачено у цілій серії вбивств, замахів на вбивства, розпалюванні національної ворожнечі, розбійних нападах, грабежах, виготовленні вибухових пристроїв та підготовці терактів. Зважаючи на те, що банда кинула виклик всемогутній ФСБ то вироки були досить суворими.

Довічне ув'язнення отримали 5 членів НСТ-Північ: Л. Молотков, В. Тамамшев, В. Аполлонов, М. Михайлов, Л. Рудик. С. Юров отримав 23 роки, К. Нікіфоренко та Д. Чечкін по 20 років ув'язнення, В. Ковальова - 19, В. Вахромов - 15, Є. Чалков - 12, С. Голубєв - 10 (він був неповнолітнім на момент здійснення злочинів і отримав максимальний строк) та С. Свірідов - 8 років умовно (йому зарахували те, що він активно свідчив проти своїх колишніх соратників).

Взагалі судовий процес проходив досить бурхливо. Підсудні вели себе зухвало і робили багато гучних заяв. Вони явно пишалися тим, що зробили. Можна привести висловлювання тільки кількох членів банди, які яскраво розкривають образ сучасного російського “патріота-неонациста”:

В. Тамамшев: “Я ось націоналіст, так. Я за те, щоб чурок колбасить… Я вважаю себе боголюдиною, очищую землю від бруду”.
М. Михайлов: на питання, які у нього виникають асоціації з словом щастя відповів: “Танк. На ньому їдеш і чавиш циганів і таджиків”.
В. Аполлонов: “Жиди, готуйтеся до смерті! Здохла Бабурова, здохнете і ви!”

Окремі, майже детективні історії, трапилися з Адольфом-Базилєвим та ще двома активістами НСТ - Василем Кривцем та Дмитром Уфімцевим. М. Базилєва затримали 20.03.2009 р. але 25.03. він покінчив життя самогубством прямо в московському СІЗО. З цього приводу було багато припущень. Дехто висував версії, що його смерть була не випадковою, тому що він багато знав про те, звідки надходили кошти в НСТ. Праворадикальний табір оголосив його своєрідним “мучеником”, якого часто згадують під час різних акцій. В. Кривця затримали влітку 2008 р. Він щиро визнав свою причетність до 8-ми вбивств і співпрацював зі слідством, але в жовтні 2008 р. йому вдалося втекти прямо під час слідчого експерименту. Повторно його затримали тільки в серпні 2009 р., на вокзалі, коли він намагався виїхати за межі РФ. В цей же час затримали і Д. Уфімцева. Чомусь їх “подвиги” суд вирішив розглядати окремо. 22.10.2010 р. В. Кривець був засуджений до довічого ув'язнення за причетність до вбивств 15-ти людей, Д. Уфімцеву дали 22 роки.

В. Кривець

Ще в процесі підготовки до суду над НСТ-Північ 1.02.2010 р. Верховний суд РФ видав постанову про заборону діяльності НСТ на території країни. Після розгрому НСТ-Північ інші відділення організації не проявляли активності, хоча за деякими даними тільки в Москві открім НСТ-Північ було ще як мінімум два осередки. НСТ було звинувачено в тому, що її метою було захоплення влади і зміна конституційного ладу РФ.

Район діяльності - під час внесення НСТ до переліку екстремістських організацій РФ було повідомлено, де діяли її осередки. Окрім Москви згадувалися такі міста і регіони: Петербург, Алтайський край, Астраханська, Білгородська, Волгоградська, Воронезька, Калузька, Кіровська Мурманська, Новокузнецька, Новосибірська, Нижегородська, Омська, Оренбурзька, Самарська, Свердловська, Томська, Челябінська, області, Ханти-Мансійський автономний округ.

Озброєння - бейсбольні біти, металева арматура, ножі, саморобні вибухові пристрої, вогнепальна зброя.

Внутрішні контакти - як вже зазначалося частина керівників НСТ вийшли з “Російської національної єдності”. Також міцні зв'язки, особливо на початковому етапі діяльності, НСТ мало з неонацистською організацією “Формат-18”. Розглядалися навіть можливості об'єднання двох угруповань, але цього не сталося через внутрішні протиріччя в товаристві. Мали місце також контакти з активістами “Бойової організації російських націоналістів”, що останні підтверджували на суді над цією групою.

Зовнішні контакти - під час заборони НСТ стверджувалося, що воно має відділення також в 4-х країнах світу - Білорусі, Англії, Канаді та Естонії. Самі націонал-соціалісти додавали до цього переліку ще Британію та США. Створюючи ці осередки товариство явно намагалося налагодити контакти з іноземними неонацистськими угрупованнями. Чи вдалося це точно не відомо. Відомий факт прийняття до лав НСТ (вірогідно суто символічного) Престона Віджинтона - расиста і лідера техаських сепаратистів.