Наци-скін угруповання, що виникло в 1996 р. і вважало себе російським відділенням міжнародної неонацистської мережі “Blood&Honor”, яка з кінця 80-х рр. активно займається поширенням музики в стилі RAC (“Рок прот комунізму”), піаром ідей та стилю життя субкультури ультраправих скінхедів.
Лідери - про керівний склад організації на початковому її етапі відомо мало. В 2-й половині 2000-х рр. в її керівництві виділявся Сергій Голубєв (“Опер”), який за сумісництвом був вокалістом досить відомої в середовищі неонацистів муз. групи “Terror National Front” (TNF). 
С. Голубєв
Ідеологія - неонацизм, расизм, радикальний націоналізм.
Чисельність - наприкінці 90-х рр. “Blood&Honor” - РФ вважалася однією з найбільших груп бритоголових в Москві і налічувала бл. 150-200 активних членів. Більшість складали досвідчені “старі скінхеди”.
Діяльність - про діяльність організації відомо досить мало, тому що її керівництво і рядові члени були прихильниками надзвичайної конспірації. Угруповання відносило себе до своєрідної “скін-еліти”, пишаючись тим, що має зв'язки з таким відомим об'єднанням бритоголових різних країн світу як “Blood&Honor”. Про те як саме ця російська філія отримала свій статус майже невідомо. Не виключено, що він був присвоєний самовільно, щоб за допомогою відомого міжнародного скін-бренда отримати високий авторитет в різношерстному середовищі московських скінхедів. Велику увагу “Blood&Honor” - РФ приділяв пропаганді своїх ідей. На відміну від багатьох слабо організованих банд він навіть видавав свій журнал під назвою “Blood&Honor”, який поширювався не тільки в Москві але і в інших містах РФ. Тобто фактично робилися спроби зробити організацію загальноросійською та вийти за столичні межі. Однак BH-РФ це слабо вдалося, вірогідно, через слабкі фінансові можливості. Хоча активне видавництво організацією різноманітної пропагандистської літератури наводить на думку про приховані джерела її фінансування.
Відомо про активну участь ВН-РФ в різних заходах, які особливо наприкінці 90-х - на початку 2000-х років проводилися столичною скін-тусовкою. Це переважно стосувалося концертів різноманітних музичних груп, що були пов'язані з бритоголовими та виконували “їх музику”, яка безумовно також була важливим елементом пропаганди їх ідей. Добре дисципліновані члени ВН-РФ дуже часто були помічені на таких концертах, де вони слідкували за порядком.
Однак деякі досить активні прихильники ВН-РФ, яким було замало музики і концертів, переходили до “вуличного терору”. Зокрема 4.06.2003 р. група з декількох десятків бритоголових, пов'язаних з ВН-РФ, здійснила напад на фанатів афроамериканської хіп-хоп групи “Public Enemy”. Ця група фактично проповідує чорний расизм, чим викликала велике вороже ставлення з боку скінхедів. Вони не наважилися нападати на фанатів в районі ДК ім. Горбунова, де проходив концерт групи, а атакували їх прямо в вагонах метро на станції “Філі”. При цьому нападники вигукували “Росія для росіян!” і побили декілька людей. Після цього скіни влаштували погром на станції “Кутузовська”, пошкодили декілька авто та побили їх власників. Але головне, що змусило правоохоронні органи звернути увагу на цю нібито банально бійку було те, що під час побиття в метро загинув співробітник міліції. Було затримано 14 учасників бійки, але тільки 5-м з них були висунуті звинувачення і вони отримали тривалі строки ув'язнення. Головним винуватцем у смерті міліціонера було визнано Володимира Горушкіна, який отримав 18 років колонії. Расові або радикально націоналістичні мотиви нападників чомусь залишилися поза увагою. Силовим структурам було потрібно знайти винного у смерті їх колеги і вони його знайшли, хоча було встановлено, що на нього напала ціла група бритоголових.
До початку 2010 рр. ВН-РФ перетворилася фактично на досить аморфну організацію, яка просто оберталася навколо праворадикальної музичної сцени. Однак час від часу вона все ж таки привертала до себе увагу. Зокрема в 2008 р. до російського Федерального переліку екстремістських матеріалів потрапило видання “Гнів Перуна”, яке видавало петербурзьке відділення “Blood&Honor” у співпраці з неонацистським угрупованням “Шульц-88”.
В квітні 2010 р. “засвітилося” відділення ВН-РФ в Ростові-на-Дону. Тут 3 активіста організації (Дмитро Федорушкін, Олександр Свєтлицький та Павло Єфремов) здійснили спробу підриву місцевого відділення Федеральної міграційної служби РФ. Вони сконструювали бомбу потужністю майже в 1 кг. тротілу та начинили її цвяхами. Теракт мав завдати якнайбільшої шкоди мігрантам, які відвідували установу, однак бомбу вдалося вчасно виявити і знешкодити. Групу терористів-невдах на чолі з Д. Федорушкіним (що цікаво він сам працював інспектором міграційної служби) вдалося досить швидко заарештувати. Після цього ростовська прокуратура звернулася з проханням до Генпрокуратури РФ щодо заборони російського відділення “Blood&Honor”.
29.05.2012 р. Верховний Суд РФ виніс рішення про визнання “Blood&Honor” екстремістським угрупованням та його заборону на території країни. Що цікаво мова йшла саме про “міжнародне неонацистське об'єднання” “Кров і честь”. Тобто фактично вищі судові органи РФ визнали, що російське відділення є таким собі офіційним представником “Blood&Honor”, що однак викликає великі сумніви. Зокрема, відомий російський правий радикал та лідер організацій “Слов'янський союз” та “Слов'янська сила” Дмитро Дьомушкін так прокоментував цю заборону: “Це просто молодіжний субкультурний лейбл. Організація якщо і була, то вже роки з 3 як є розпущеною. Кого там зібралися забороняти силовики - незрозуміло”.
Однак в рішенні Верховного суду зазначалося, що “ідеологією об'єднання є ненависть і ворожнеча за ознаками раси, національності, релігії та приналежності до соціальної групи держ. службовців, представників єврейської національності та національностей Кавказу, Закавказзя, країн Близького Сходу та Азії, монголоїдної та негроїдної рас”. Також було заявлено, що члени “Blood&Honor” нібито “прагнуть до насильницької зміни конституційного ладу РФ”. Пафосних слів було сказано багато, але ніхто з ВН-РФ так і не був притягнутий до кримінальної відповідальності.
Ще до заборони організації проявив себе її лідер Сергій Голубєв. На суді над праворадикальною “Бойовою організацією російських націоналістів” в 2011 р. почали згадувати його та ВН-РФ. Вбивця адвоката С. Маркелова та журналістки А. Бабурової Нікіта Тіхонов почав “зливати” свої контаки з С. Голубєвим, розповів, що разом з ним, ще в середині 2000-х років приймав участь у нападах на антифашистів, про те, що купував у нього зброю. Однак С. Голубєв віддячив йому та виступив на суді в якості свідка обвинувачення, впізнав Н. Тіхонова на відеозаписах, зроблених поблизу місця вбивства. Н. Тіхонов нібито схиляв С. Голубєва приєднатися до БОРН говорячи чи бажає він “вступити до бойової групи проти ворогів російської нації: антифашистів, правоохоронних органів та тих, хто має владу?” Голубєв нібито відмовився. Взагалі те, що сталося на суді досить добре демонструє “братерські відносини” в середовищі російських ультраправих...
Район діяльності - переважно Москва. Організація намагалася поширити свою діяльність на інші великі міста РФ. Відомо про її відділення в Петербурзі та Ростові-на-Дону.
Внутрішні контакти - підтримувалися з різними групами бритоголових в Москві, Петербурзі та інших містах РФ. Серед більш значних праворадикальних організацій можна назвати БОРН та “Шульц-88”.
Джерела:
Тарасов А. “Скинхеды - субкультура воинствующе антиинтеллектуальная”.
Климова М., Сковорода Е. “11 друзей БОРН”
“Генпрокуратура избавится от “Крови и чести”
“В России запретили деятельность группировки Кровь и честь”
“2003. Скин-погром после концерта “Public Enemy”
Комментариев нет:
Отправить комментарий